1.      Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самізапросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати й бути ЛЮДИНОЮ! 

2.      У моїх очах світ інакший, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли й чому кожен з нас у ньому має робити.

3.      Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу й кидаю м'яч.

4.      Мої почуття ще незрілі - прошу, будьте чуйними до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день

5.      Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а мої вчинки.

6.      Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті.

7.      Не робіть усього за мене, бо я виросту переконаний у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.

8.      Я вчусь у вас усього: слів, інтонації голосу, манер рухатись. Ваші слова, почуття та вчинки повертатимуть до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь - ласка, кращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати одне одному в цьому безмежному світі.

9.      Я хочу відчувати вашу любов. Хочу щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилась на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

          Любі мої, я вас дуже - дуже люблю!!!

Покажіть мені, що ви теж любите мене.

Ваш син  і донька.